Питання до нового виборчого кодексу

03.01.2018 0:50
Питання до нового виборчого кодексу

Здається, правила за якими обирається парламент, змінюються в нашій країні занадто часто. За роки незалежності ми вже мали мажоритарну систему, змішану, пропорційну, потім знов змішану – зараз нам наново пропонують пропорційну. І кожного разу система мала нові нюанси. Тому та система, що пропонується зараз – повністю відрізняється від пропорційної системи, що ми мали десять років тому.

З точки зору простого виборця, скільки б правила не змінювались – жодного разу це не призвело до довгожданого «очищення» парламенту. Одні й ті самі обличчя приходять від каденції до каденції, а «нова кров» не дає якісних позитивних змін. Тож, перефразовуючи Макіавеллі: в уявленні українців – кожен новий парламент гірший за попередній. Але нам, все ж таки, більш цікаво надати професійну оцінку переваг та недоліків нової реформи.

В першу чергу, слід сказати яким чином був прийнятий, у першому читанні, новий виборчий кодекс. Минулого місяця, у Верховній Раді, коли цей законопроект був поставлений на порядок денний, в кулуарах очікували повний провал голосування. Новий виборчий кодекс «припадав пилом» з 2015 року і тільки вуличні протести спровокували його вихід з небуття. Потрібно було щось показати, але в всерйоз приймати нічого не збирались. Альтернативні версії кодексу були провалені в Раді, тож від кодексу за авторством Парубія-Ємця-Черненка очікувалось теж саме. Слід розуміти, що парламентській більшості не вигідна запропонована система, адже ми бачимо відчутне падіння партійних рейтингів. І компенсувати це можна саме за рахунок мажоритарних кандидатів, де простіше використовувати адмінресурс. До того ж, зараз у раді достатньо фракцій, що складаються виключно з депутатів, обраних за мажоритарними округами, які зовсім незацікавлені займатись великими партійними проектами. Серед прихильників нового кодексу, з представників влади, можна назвати хіба що спікера Андрія Парубія, який є співавтором законопроекту.

Однак не так сталося, як гадалося, і новий виборчий кодекс набрав 226 голосів та був прийнятий у першому читанні. Більшість експертів оцінують це голосування як випадковість і прорахунок депутатів більшості, у балансуванні між власною вигодою та намаганнях добре виглядати в очах виборця. Також, вони сходяться на думці, що кодекс має слабкі шанси пройти друге читання. Але слід врахувати, що громадські активісти і західні партнери висловили підтримку новому кодексу і це може зіграти свою роль.

Тож, якщо кодекс таки пройде друге читання, ми матимемо доволі суттєві зміни у виборчому процесі. Мажоритарна система повністю скасовується, замість цього ми матимемо відкритий партійний список. Виборець отримує у бюлетені не тільки список партій, але й список кандидатів від партії, що висуваються за його округом і може відмітити того, хто йому до вподоби. Виходить, що теоретично, навіть лідер партії може не потрапити до парламенту. Але кількість округів різко скорочуються – тепер їх буде не 235, а лише 27. В більшості випадків, одна область – один округ. І тут, на мою думку, виникає велике питання, щодо репрезентативності такого формату. Виборець має знати, що від регіону можуть пройти у Раду мінімум 5 представників, максимум – 17. Тому до голосування треба ставитися відповідальніше. Загалом, пройти мають більше партій, адже 5% бар’єр знижено до 4%.

Інше питання – професійність виборчих комісій. Складна пропорційна система не спрощує роботу ні для ЦВК, ні на місцях. Законопроект передбачає, що для роботи у виборчій комісії потрібно пройти навчання і отримати сертифікат. Але як це буде виглядати в реальності, поки що незрозуміло – хто проводитиме навчання, у які терміни, чи відбуватиметься відбір та й загалом – наскільки якісним буде це навчання? Це неочевидні для простих громадян проблеми, але ті, хто колись працював на виборах, чудово розуміють про що я кажу.

Ну й найбільше питання до самих партій. Наскільки вони взагалі готові до пропорційної системи з відкритими списками? Адже більшість наших партій – це партії «примари». В тому розумінні, що вони не проводять реальну партійну роботу в регіонах, у них немає працюючих партійних осередків на місцях. На національному рівні – вони орієнтовані на лідерів. І знайти потужних кандидатів на кожний регіон, адже це вже не маленький мажоритарний округ – це ціла область і люди потрібні відповідного масштабу. Занадто багато змінних – навряд чи українські партії будуть готові на справжні якісні зміни.

В будь-якому разі, новий виборчий кодекс має занадто малі шансі бути прийнятим у другому читанні, тим більше у тому вигляді, в якому він зараз. Потрібна більша поступовість у реформуванні виборчого законодавства і звичка кардинально його змінювати від виборів до виборів, аж ні як не спонукає для формування в Україні виборчої традиції та зростання політичної культури.

Источник